Постанова Ради Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У за № 1709 від 18 жовтня 1945 р. «Про відкриття державного університету в м. Ужгород» вважається днем офіційного відкриття Ужгородського державного університету. Пункт № 6, згаданої постанови, зобов`язував Комітет в справах політичних установ при Раднаркомі УРСР з фондів літератури, що повернені з Німеччини, скомплектувати бібліотеку для Ужгородського університету в кількості 10 тисяч примірників навчальної, наукової, політичної та художньої літератури; а пункт № 7 зобов’язати Укркнигокультторг надіслати Ужгородському університетові в IV кварталі ц.р. 20 тисяч примірників навчальної, наукової, політичної та художньої літератури; пункт № 8 – зобов’язати Академію Наук УРСР до 1 листопада 1945 року виділити і надіслати до Ужгородського університету – 10 тисяч наукової та художньої літератури.{2} До першого лютого 1946 року у фондах бібліотеки було більше 40 тисяч примірників книг, з яких 2.5 тисячі – підручники. Першим приміщенням бібліотеки спочатку була єдина кімната, а далі три кімнати першого поверху державної реальної гімназії (вул. Підгірна,46). Через півроку бібліотека була перенесена у дві кімнати колишнього гуртожитку жіночої семінарії по вул. Волошина, 35, а звідси в 1947 році у три просторі кімнати колишнього гуртожитку монастиря отців Василіан (нині вул. Волошина,54, фізичний факультет). До фонду бібліотеки в цьому ж році були приєднані бібліотека Ужгородської гімназії та частина бібліотеки колишнього товариства «Просвіта», на базі якого в першій половині 40-х років діяло видавництво «Підкарпатське товариство наук» та редакція часопису «Літературна неділя». Розширення бібліотечного фонду та динаміка його поповнень спричинили порушення питання його розміщення. Університетська бібліотека, завдяки ухваленню виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів від 5 квітня 1949 року, була переміщена в приміщення резиденції Мукачівської греко-католицької єпархії (вул. Капітульна, 9). Протягом шістьох десятиліть бібліотека університету залишалася в цьому приміщенні), накопичуючи та зберігаючи культурні надбання.
Організатором і першим завідувачем бібліотеки від 4 лютого 1946 року було призначено Євгена Матвійовича Шадурова, старшого викладача університету, на долю якого випала місія розпочати формування книжкового фонду бібліотеки. Євген Шадуров опирався на своїх «перших соратників і сподвижників, якими були: Н. В. Капустіна, К. А. Корнєєва, В. І. Пономарчук, Л. Орловська, Т. М. Баренблат, М. І. Воскресенська, Е. А. Грабар, Й. Йордан, Г. Бандура, М. Чер та інші». Протягом 1946–1947 років під керівництвом Євгена Шадурова працювала ціла плеяда бібліотекарів. Лише за 1946 рік до колективу було прийнято 17 працівників. Особливої поваги заслуговують люди, які стояли першими у витоків історії університетської бібліотеки, їх імена стали вписані в становлення книгозбірні і назавжди будуть з вдячністю згадуватись в хроніці її життя. Тож згадаймо їх: протягом лютого місяця 1946 р. колектив поповнили бібліотекарі: Бандура Г. І., Гускова Г., Магдалина Чер, Йолана Йордан; бібліограф – Сулинчак Й. К.; протягом березня до бібліотечного колективу доєднались бібліотекар Єлізавета Круль та бібліографи – Киреєва Е. Г., Колесникова М., яка вперше очолила відділ бібліографії; в квітні – бібліотекарі Попдякуник Петро, Бабаченко Е. А., Леник І. І.; в травні – Елеонора Олександрівна Грабарь, яка вперше очолила відділ спецфонду, бібліотекарі Кремечек Іван (1/2 ставки бібліотекаря), Лопатовська М., Круль Е.; в червні – бібліограф Калініна Н. Д.; в липні – бібліотекар Могілевець Т. О., в жовтні – старші бібліотекарі Воскресенська М. Н. та Баренблат Т. М. Саме вони забезпечили перші кроки новоствореної книгозбірні, назавжди вписавши свої імена в її історію. Великий слід у допомозі становлення бібліотеки Ужгородського університету залишено вмілим вузівським очільником – ректором Аркадієм Михайловичем Курішком, бо формування бібліотеки відбувалось саме за його підтримки. Будучи людиною надзвичайно ерудованою, з широкими поглядами та інтересами, він завжди цікавився розвитком бібліотеки, на засіданнях Вченої ради ставив питання підтримки книгозбірні, дбав про підвищення кваліфікації бібліотекарів, відряджав їх, з метою навчання та досвіду, до передових бібліотек держави. Ректор постійно сприяв виділенню коштів на поповнення бібліотечного фонду, закупівлі обладнання, розширенню штату бібліотечного колективу. За його мудрої підтримки кінець 1947 року бібліотека зустрічала з фондом у 150 тисяч примірників книг.
В січні 1948 року бібліотеку очолила вмілий організатор та керівник Олена Миколаївна Фесенко. Каденцію О. Фесенко вважають найуспішнішою для розвитку університетської книгозбірні, бо саме в це час бібліотека впевнено набирала нових обертів. Цей десятирічний період життя книгозбірні її ветерани. згадували як час «…напруженої, відповідальної та одночасно захоплюючої і цікавої роботи». 1949 рік вніс особливі корективи в життя університетської бібліотеки, бо її було втягнуто в епіцентр релігійного конфлікту: 18 лютого 1949 року на Закарпатті остаточно припинено діяльність греко-католицької церкви, (заборона протрималась аж до 1991 року, до здобуття Україною незалежності). За рішенням виконавчого комітету за № 527 від 5 квітня 1949 року «О передаче библиотеки и архива Ужгородской капитулы Ужгородскому государственному Университету», вузівська бібліотека прийняла до своїх фондів унікальну колекцію книжкових раритетів, якою стала цінна колекція книг греко-католицького єпархіату. Особливе місце в цій колекції займали книжкові шедеври з бібліотеки великого просвітителя краю – єпископа Андрія Бачинського (період єпископства серпень 1772 р. – листопад 1809 р). Наукова бібліотека УжНУ завдячує єпископу-реформатору виданнями, які стали книжковою гордістю і окрасою її фондів та, без перебільшення, книжковим скарбом всієї України. Невдовзі під бібліотеку наказом по університету було передано й саме приміщення колишньої єпископської резиденції, в стінах якої бібліотека перебувала майже 60 років. Пристосоване під бібліотеку приміщення колишньої єпископської резиденції, з архітектурного та історичного погляду, і досі вважається найкрасивішою будівлею Ужгорода, датою зведення якої є 1646 рік. Бібліотека займала всі поверхи унікальної споруди, та все ж з часом почала відчувати брак площі для розміщення фонду, і тому книгами почали заповнювати просторі підвальні приміщення будівлі, які, якщо опиратись на історію краю, зводилась ще монахами єзуїцького ордену.
І нині відділ рукописів та стародруків Наукової бібліотеки УжНУ знаходиться в тій самій історичній будівлі, де свого часу була резиденція єпископа А. Бачинського та розташовувалася його багата бібліотека. І досі книгозбірня Ужгородського університету дбайливо зберігає рідкісне зібрання давніх рукописних та друкованих пам’яток XV-XIX ст., які є частиною культурного надбання України, адже є унікальною історичною колекцією книжкових пам’яток. Серед них – 32 інкунабули (видання другої половини XV ст., надруковані у різних країнах Європи), 233 палеотипи (стародруки, що побачили світ упродовж першої половини XVI століття), 561 одиниця зберігання рукописних книг та документів. Частина інкунабул є настільки рідкісна, що їм немає аналогів в інших бібліотеках України. Дослідження давніх рукописів і стародруків Ужгородського університету розпочав Василь Лазаревич Микитась. Перша частина унікального каталогу «Давні рукописи і стародруки» вийшла у 1961 році. В ньому вчений дав ґрунтовний опис рукописів та стародруків у тематично-хронологічному порядку. Друга частина каталогу вийшла в 1964 році. Продовжив дослідження ще один вчений університету Юрій Михайлович Сак, який акцентував увагу на виданнях «колискового періоду» книгодрукування – інкунабулах. Цій науковій розвідці присвячена праця Юрія Михайловича Сака «Інкунабули бібліотеки Ужгородського державного університету», яка побачила світ у 1974 році. Перлинами в колекції є інкунабули – твір Аврелія Августина «Мистецтво проповідування» (Augustinus Aurelius «De arte praedicandi») та бесіди (гомілії) на біблійні тексти Іоана Златоустого (Johannes Chrysostomus «Homiliae super Matthaeum»), видання відносять до 1466 року; «Острозька Біблія», видана першодрукарем Іваном Федоровим у 1581 році та найдавніша рукописна книга в колекції – «Мінея» (церковно-богослужбова книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця), написана у 1500 р та 1556 роках.
В річному звіті про роботу бібліотеки УжНУ за 1950 рік, директор бібліотеки О. Фесенко звітує про те, що фонд бібліотеки в цей час нараховував 186 тисяч примірників книг, які були розміщені у 31 кімнаті, шість з яких були відведені під читальні зали, на 140 посадкових місць. В період 1945-1949 років бібліотечний фонд університетської книгозбірні потерпав від постійних радянських цензурних перевірок, метою яких було вилучення з фонду «непотрібної літератури». Партійна ідеологія нанесла суттєвої шкоди бібліотеці, бо підозріло вбачала ідеологічну шкоду багатьох книг лише з тієї причини, що на думку комуністичних цензорів, авторами цих видань були білогвардійці, оскільки книги були видані в Берліні, Римі, Будапешті чи Парижі. Під жорна тогочасної боротьби за очищення суспільства від протилежного сприйняття ідеології потрапляло і чимало продовжувальних видань, як от часописи: «Рідна школа», «Благовісник», «Записки наукового товариства ім. Шевченка», «Листок» та інші.
Період 50-60 рр. став для бібліотеки УжНУ не лише періодом активного комплектування фондів, а й вдосконаленням якості обслуговування своїх читачів. Статистика свідчить, що якщо станом на 1951 рік фонд бібліотеки становив 225 тисяч примірників, то вже в 1959 році – 371 тисяча примірників. В 1954 році після, об’єднанням Учительського інституту з університетом, до бібліотеки було передано близько 40 тисяч примірників книг, а в 1959 році – 17 тисяч книг із колишньої Закарпатської партшколи. Святкування 20–ти річчя свого існування бібліотека зустрічала з фондом понад 720 тисяч примірників, а штат її працівників складав 25 бібліотекарів. Не оминула університетську книгозбірню ідеологічна заполітизованість 50-80-х років та пора економічного застою 80-х років, та все ж свої призначення бібліотека несла з гідністю.
Із 1947 по 1991 роки бібліотека отримувала обов’язковий примірник літератури з Центрального колектора наукових бібліотек колишнього Союзу, що значно збагатило і поповнило її фонди. Велику допомогу бібліотеці надавали вузівські бібліотеки Києва, Львова, Харкова, Дніпропетровська та інших міст. З 1964 року по 1974 року бібліотеку очолює І.І. Кирячок, до 1977 року – І.В. Сабадош, з 1978 року – О.І. Почекутова, з 2007 – Н.І. Гунько, з квітня 2013 року – М.М. Медведь.
Незалежність України вона зустрічала з піднесенням, відмічаючи цю подію багатством тематичних виставок, якими підкреслювала гордість за свою Батьківщину, за її історію, за людей, які творили її, за красу рідної української мови. Період незалежності України, попри економічні негаразди в державі, відкрив для найзахіднішої бібліотеки держави нові, небачені досі перспективи. Це успішне впровадження комп’ютеризації всіх бібліотечних процесів в роботу книгозбірні, відкриття світовій спільноті власного електронного каталогу, створення електронних ресурсів, надання своїм користувачам можливості доступу до рейтингових наукометричних баз світу, відкриття доступу до електронного сховища наукових напрацювань вчених УжНУ (Репозитарій УжНУ), запровадження онлайн-послуг бібліотеки, доступ до відображення бібліометрики науки в УжНУ, проведення інтерет-конференцій та багато інших інновацій звично ввійшли в життя бібліотеки.
Сьогодні бібліотека Ужгородського національного університету потужна книгозбірня з фондом у 1 мільйон 600 тисяч примірників навчальної, наукової, науково-популярної, довідкової та художньої літератури. Значний відсоток бібліотечного фонду реферативні журнали, збірники наукових праць, періодичні часописи, інформаційні видання. Бібліотека веде книгообмін з 35 вузівськими бібліотеками України. В структурі бібліотеки відділи: комплектування та обліку літератури, наукового опрацювання документів та організація каталогів, довідково-бібліографічної та інформаційної роботи, краєзнавчий «Карпатика», рукописів та стародруків, іноземної літератури, зберігання книжкових фондів, обслуговування читачів, автоматизації та комп’ютерних технологій. Бібліотека має 11 абонементів, 11 читальних залів. На особливу увагу заслуговує відділ «Карпатика» (колишнє спецсховище), в якому зібрано всю наукову, краєзнавчу, художню літературу, а також періодичні видання, що вийшли на території Закарпаття і висвітлювали історію, науку, культуру краю. Серед них: «Науковий збірник товариства «Просвіта», часописи «Підкарпатська Русь», «Наш рідний край», «Пчілка», «Карпатський світ» та інші. Скористатись унікальністю фонду, крім науковців та студентства університету, приїжджають науковці з різних куточків України та зарубіжжя.
Праця колективу бібліотеки високо оцінена державою: О. І. Почекутова нагороджена медаллю «За трудову відзнаку» (1986 р.), та Заслужений працівник культури України (1995); С. С. Сорока – член обласної організації Національної спілки письменників України (2007 р.), Заслужений працівник культури України (2007 р.); О. Г. Люта – нагороджена Орденом Княгині Ольги III-го ступеня (2007 р.).
XXI століття відкрило нові горизонти в роботі бібліотеки Ужгородського національного університету. Поспішаючи за науково-технічним прогресом бібліотека освоїла інноваційні бібліотечні технології, серед яких першочергове місце отримала комп’ютеризація, яка успішно підняла університетську бібліотеку до вимог сьогодення.

1. [ДАЗО. Ф. Р-545. Ужгородський державний університет. Постанова Секретаріату ЦК КПЗУ та Народної Ради Закарпатської України. 20 липня 1945 р. Оп. 1. Од. зб. 1. На 2 арк. Арк. 2а.]

2. [ДАЗО. Ф. Р-545. Ужгородський державний університет. Постанова Ради народних комісарів УРСР і ЦК КП(б)У. Накази Міністерства вищої освіти СРСР, Управління в справах вищої школи при РНК УРСР про відкриття університету. 18 жовтня – 29 жовтня 1945 р. Оп. 1. Од. зб. 2. 7 арк. Арк. 1.].